#фотовірус: а чи був хлопчик Роберт Капа?

Після розповіді про сучасного поета української фотографії Тарас Бичко ми вирішили повернутись до класики фотомистецтва. Тому сьогоднішню розповідь присвячуємо засновнику фотожурналістики та військової фотографії, що був один з п’яти засновників агентства «Магнум Фото» Ендре Ерне Фрідману.

Ендре Ерне Фрідман — військовий фотограф, що знімав головні конфлікти 20 століття, друг Хемінгуея, співзасновник міжнародної фотоагенції Magnum та автор легендарних фотографій висадки в Нормандії… Зачекайте, а до чого тут Роберт Капа?

Ця плутанина не дивна. Фотограф, якого світ пізніше буде знати під ім’ям Капи, мав неймовірну та цікаву долю, що сама по собі може слугувати сюжетом нехілого байопіка. Але про все по порядку.

Ендре Фрідман народився в Угорщині в 1913 році. Через політичні погляди рано був змушений покинути Батьківщину. В Німеччені він почав працювати в фотоагенстві, де випадково отримав завдання сфотографувати у Копенгагені Льва Троцького, і зробив це так круто, що газети в чергу ставали за тими фотографіями. Так почалася його кар’єра.

Через наступ нацизму був знову вимущений емігрувати, тепер вже у Францію, де і почалася одна з наймасштабніших авантюр в історії фотографії. Ендре познайомився з фотографинею Гердою Таро, і вони замутили легенду про богатого та відомого американського журналіста Роберта Капу. Герда розповсюджувала чутки, Фріман (тепер вже Капа) отримував замовлення. Стартап, якто кажуть, взлетів на повну, і вже 1936-го по 1939-й Капа знімав свою першу війну в Іспанії.

Там він наробив купу геніальних кадрів, подружився з Хемінгуеєм та втратив кохану. Герда Таро стала першою жінкою-фоторепортеркою, що загинула на війні. Саме їй, доречі, гурт Alt-J присвятив свою одноіменну пісню Taro.

В Іспанії Капа зняв одну з найвідоміших своїх світлин — фото солдата, враженого кулею. Вона добре ілюструє найвідоміший вислів фотографа: «Якщо фотографія недостатньо добра — ви недостатньо близько». Фотограф завжди ліз під кулі і прагнув бути максимально близько до центру подій.

Друга світова війна — окремий епізод у житті Капи. Немає сенсу переказувати його пригоди, оскільки ціла автобіографічна книга «Скрытая перспектива» (російською — Ред.) — шикарна література на час карантину.

Згадаємо тільки один епізод. Мабуть, найвідоміші фотографії Капи — знімки з висадки союзників в Нормандії. Ризикуючи життям, він разом із солдатами десантувався на одному з перших десантних ботів, відзняв купу кадрів, ледь вижив… через помилку лаборанта при проявці плівок втратив всі, окрім 11 кадрів. Втім, є гіпотеза, що це — один з чергових легенд про Роберта Капу, який, насправді, зовсім не ризикував життям при висадці на Омаха-Біч. Навіть якщо історія про лаборанта є вигадкою — це цілком в дусі найбільшого містифікатора від фотографії.

Ще одна книга, без якої не може обійтися розповідь про Капу, є «Російський щоденник» його друга Стейнбека. Після завершення Другої Світової письменник і фотографу потрапили у Радянський Союз, де відвідали розбиті війною Москву, Київ, Тбілісі та Сталінград. Ця книга — друга рекомендація від Гейту на карантинне чтиво! А ось так Капа побачив знівечену українську столицю, де люди, не дивлячись на горе та недавну війну, намагалися, як і раніше, радіти життю.

Роберт Капа побував на п’яти війнах. Однак його також знають як автора багатьох портретів відомих людей його часу. Окрім вищезгаданого Хемінгуея (якого він називав не інакше як Папа), фотограф багато знімав, зокрема, Пабло Пікассо.

Роберту Капі було важко жити мирним життям, але і від війни він відверто втомився. В 1954 році журнал Life вчергове звернувся до нього з пропозицієї зйомки військового конфлікту в Індокитаї. Маючи купу боргів, фотограф не зміг відмовитися від пропозиції. Це відрядження стало для нього останнім — 25 травня Роберт Капа підірвався на протипіхотній міні під час чергової вилазки.

Так обірвалося життя великого військового фотографа. Але з обережним пафосом хочеться написати: автор, по фотографіях якого ми уявляємо собі найбільші війни 20 століття та співзасновник легендарного Магнуму — ніколи не буде забутим.

Переконайтеся, що нічого не пропустили

Нагадую, чого це ми в The Gate Agency почали так багато писати про найвизначніших фотографів та їх проєкти. Це все #фотовірус – наш маленький освітній проєкт на час карантину.

Ось які випуски ви можливо пропустили:

  1. #фотовірус: що робить Себастьяна Сальгадо генієм?
  2. #фотовірус: що ми знаємо про Мері Попінс/Вівіан Маєр?
  3. #фотовірус: що спільного у Алека Сота, йоги сміху та «повільної фотографії»?
  4. #фотовірус: загадкове сяйво та інопланетні пейзажі Реубена Ву
  5. #фотовірус:«Хрещений батько» супермоделей 90-х Пітер Ліндберг
  6. #фотовірус: сини, тіні та сюжети в поетичному світі Тараса Бичко

Цікава історія?

Ми плануємо ще більше таких та навіть ще крутіших. І запрошуємо тебе у нашу компанію Друзів. Підтримуй проєкти від The Gate Agency клікнувши ось сюди та вирішуй, про що буде наступна історія.

Наші творчі зйомки потребують банальних затрат, які зараз агентсво покрити не в змозі. Але ми все одно вперто націлені робити багато нових корисних, цікавих та щирих проєктів, бо як фотографи і документалісти просто не можемо, та й не маємо права, залишатися осторонь сучасного життя.

Для історії, пам’яті та збереження досвіду.

Залишити коментар

×