#GateUpgrate: як фотографам залишатись уважними

Як креативні одиниці у The Gate Agency розвивають гостроту зору та влучність погляду? Як працюють над композицією та єдиною стилістикою побаченого? Вправами, хау.ту та трендвотчами. Сьогодні більш детально розглянемо перший пункт цього списку.

Ми вже писали по те, як ми розвиваємо вміння бачити вибірково. Сьогодні згадаємо, як ми підходили до незнайомців на вулицях та просили їх дозволу зробити портретне фото.

Одного літнього ранку наш засновник та вождь Григорій Веприк дав завдання: за 30 хвилин назнімати максимальну кількість портретів перехожих на вулиці. Та складність полягала у тому, що кожна людина повинна дати дозвіл на свою зйомку. Як фотографи долали цей бар’єр та що робили для mission completed – далі з перших рук.

До кого було простіше підходити? Як впорався із завданням?

Антон Федоров: 

Для мене було спочатку дуже важко перебороти страх і почати підходити до людей. Ще одна складність завдання за короткий проміжок часу – приблизно 5-10 секунд дати зрозуміти людині, що ти не створюєш для нього небезпеку. Ти нічого не продаєш (фото з мавпочкою), ти не аферист і тд. За короткий період отримати його зацікавленість і згоду поекспериментувати. Для цього потрібно було до абсолютно усіх посміхатися. Неважливо погодилась людина чи ні. Швидко просканувати людину і, можливо прямо назвати що саме привернуло твою увагу, чому ти хочеш сфоткати саме її. У вас цікавий образ, книга в руках, погляд, подивіться як все це поєднується з цим бекграундом. Добре коли ти знаходишся в ресурсному стані. Люди це відчувають і приймають твою гру. Я намагався максимально подарувати людям любов і показати які вони всі незвичайні і красиві.

Як воно, винирнути із монтажного життя і приставати до людей на вулицях?

Олександр Доловов:

Я оператор і тому “у світ виходжу” якраз часто. У тіні швидше режмонти-шамани (режисери монтажу – Ред.).

Проте вправа ця дуже крута! Складність була в тому, що зловити кадр випадково або за допомогою підглядання за людиною заборонено правилами гри. І ти мусиш зробити портрет так, щоб людина знала, що ти її знімаєш.

Пам’ятаю, була одна пара пенсіонерів: ну дуже колоритні і мені захотілося зняти їх портрет на тлі графіті. Виявилося, що це іноземні туристи з Англії, і ми довго спілкувалися, але вони не захотіли фотографуватися там, де я їх бачив. Для мене це було дивно, адже я як раз думав, що знімати іноземців буде простіше.

Були круті моменти в кадрі з поліцією або охороною, але я так і не наважився підійти до них і зняти. В цілому така вправа дуже добре розвиває комунікацію, адже ти мусиш побороти страх або незручність підійти і заговорити з незнайомцем.А ще завдяки цьому я розвинув швидкість реакції: тобі треба швидко побачити, вирішити підійти і придумати, як і з якими словами достукатись до конкретного персонажа, щоб він тебе не послав.

Подивіться що вийшло у інших фотографів нашої команди:

Григорій Веприк
Сергій Коровайний

Єльза Жеребчук

Олександр Роженюк

×